Ростислав Волошинович: "У Рівному було фантастично. Біжиш, а трибуни підіймаються разом з тобою"

Після успішного матчу з "Динамо" хавбек "Вереса" Ростислав Волошинович поділився з UA-Футболом своїми враженнями від адаптації в Прем’єр-лізі, розповів про єврокубкові амбіції рівненців і перші враження від протистоянь зі старожилами УПЛ.

- Якщо абстрагуватися, то в те, що зараз відбувається, навіть складно повірити, - каже Ростислав. – Ще в 2014 році я грав у чемпіонаті Івано-Франківської області, а нині граю в основі команди елітного дивізіону проти київського "Динамо". І головне – ми ще й не програли. Дякую Богу, що мені випав такий шанс, що все складається так добре. Емоції від матчу в Києві залишилися найпозитивніші. "Динамо" - моя улюблена команда, завжди за неї вболіваю в чемпіонській гонці. Зважаючи на те, виходив на цей матч з подвійною мотивацією.

- Певна нервозність у ваших діях відчувалася.

- Так, нервував. Але до першого дотику до м’яча. Але в ході гри зрозумів, що нічого страшного немає, зі всіма командами можна грати. Радію, що ми зіграли внічию. Думаю, для "Вереса" цей результат можна порівняти з перемогою. В Києві "Динамо" втрачає очки вкрай рідко.

- "Верес" провів матч проти віце-чемпіонів доволі сміливо, навіть нагоди забити мав.

- Тренер Юрій Вірт говорив нам перед грою, що моменти матимемо обов’язково. Звісно, ми більше грали від оборони, намагалися затримати суперників у центрі поля. Коли виникали дірки позаду, ми вибігали в контратаки.

- У другому таймі був епізод, коли чи то м’яч знайшов вашу руку в межах карного майданчика, чи то ви зіграли рукою. Кияни вважають, що то був пенальті.

- Якщо за такі моменти призначати пенальті, то в кожному поєдинку можна пробивати по п’ять шість одинадцятиметрових.

- Загалом у матчі з "Динамо" виглядав помітно солідніше, ніж у програній в сьомому турі зустрічі проти "Шахтаря".

- То закономірно. Ми набираємося впевненості в своїх силах. І зігруємося. Бо ж у міжсезоння "Верес" серйозно оновився, у порівнянні з першою лігою в основному складі у нас діє не більше трьох-чотирьох футболістів. Інші – новачки. Так, новачки класні, але їм теж потрібен час на адаптацію. Ми прилаштовувалися один до одного, придивлялися, хто чим дихає. Зараз потихеньку набираємо обертів. Фізично ми готові прекрасно, гарно вибігаємо в контратаки.

Перших три матчі завершили нічиїми, бо хвилювалися, грали надто обережно, від оборони, боялися пропустити. Зосереджувалися найперше на тому, щоб був нуль ззаду. Заспокоювали себе тим, що одне очко теж у таблиці якось відображається. Думаю, то теж була правильна стратегія. Бо тричі не програли, а потім повірили в свої сили і почали перемагати. Ми важко працюємо на тренуваннях. За те нам Бог допомагає під час матчів.

- Існує стереотип, що після вдалих матчів проти "Динамо" чи "Шахтаря" у команд наступного тижня настає спад. Немає побоювання, що трапиться це й із "Вересом"?

- Ні. У неділю тренери дали нам перепочинок. Розуміємо, що в наступному турі грати зі "Сталлю". У кам’яців молода, але дуже амбіційна команда. Вони хочуть чогось добитися у Прем’єр-лізі. Думаю, тими хлопцями керують такі ж відчуття, як і мною чи тими нашими гравцями, які ще вчора виступали у першій чи другій лізі. Певен, проти "Сталі" нам буде дуже важко. Результат зустрічі з "Динамо" забули, покинувши роздягальню стадіону імені Валерія Лобановського. З цього моменту почали налаштовуватися на зустріч наступного туру. Переконаний, що ейфорія нас не охопить. Кожна гра – нова історія.

- Є розуміння, що в такому чемпіонаті рівненцям реально поборотися навіть за місце у зоні єврокубків?

- Так. Бо є "Динамо" та "Шахтар", можу виділити ще "Зорю". Всі інші суперники приблизно одного рівня. Треба працювати, а наприкінці сезону подивимося. Наразі ми намагаємося не зазирати дуже далеко, а намагаємося брати по три очки в кожному наступному поєдинку.

- У Прем’єр-лізі ви виступаєте трохи більше двох місяців. Хтось із гравців, яким довелося протистояти, вразив?

- Багато хто. Взяти Євгена Хачеріді. Вийшов такий височенний, зважений. Досі спостерігав за ним лише по телевізору чи з трибуни стадіону, а тут проти нього граю. Та не тільки за Євгена мова. Завжди вірив, що колись заграю там, де люди, якими захоплювався. Йшов до цього дуже довго, наполегливо працював.

- На вашому тлі Хачеріді, Кадар, Мбокані виглядають могутніми атлетами.

- Так. Я це розумію. Бачу, що мені треба трохи підкачатися. Працюю в тренажерці. Проте то теж палиця в двох кінцях. Обросту м’язами – може втратитися швидкість. Треба шукати баланс. Думаю, за зиму треба додати два-три кілограмчики і навесні все буде зовсім інакше. Найголовніше, щоб не завадило якесь пошкодження. Раніше травми переслідували мене постійно. На щастя, зараз ситуація трохи змінилася.

- Ростиславе, коли ввімкнеться на повну "гармата Волошиновича", якої так боялися команди першої і другої ліг?

(Посміхається) Ще щось залетить. По динамівських воротах пробивав тричі. Навіть за умови, що проти киян намагався діяти найперше акуратно, щоб не обрізатися. Роблю спроби постійно. Думаю, рано чи пізно пощастить.

- Домашні матчі команда проводить у Львові. Почуваєтеся на "Арені Львів" як удома?

- Якщо би ми грали у Рівному, то стадіон був би забитий у кожному матчі. З ностальгією згадую минулий сезон у першій лізі. Біжиш, а трибуни підіймаються разом з тобою. Думаю, з Рівного легко не вивезла очків жодна команда. Мрію, що з часом ми повернемося додому. Зрозуміло, у Львові нас теж підтримують, чимало людей приїздить з рівного. Але то трохи не те. Навіть враховуючи, що сам я з Івано-Франківська і моїм родичам добиратися до міста Лева зручніше. Родичі підтримують мене на «Арені Львів» у кожному матчі. Мабуть, у Рівне їм було б добиратися важче. Але попри те хочу грати в Рівному. Бо це місто заслуговує на команду Прем’єр-ліги. Таких добрих, щирих вболівальників як у Рівному, в Україні мало.

Коментарі